четвер, 17 жовтня 2013 р.

Нова книга – нові здобутки


     Нещодавно у відділі краєзнавчої та туристичної роботи Чорнобаївської районної бібліотеки сталася вагома подія – видано нову книгу Григорія Суховершка про Героя Соціалістичної праці Катерину Олексіївну Полатайло. Книгу було презентовано бібліотекарями на батьківщині Катерини Олексіївни - у селі Новоукраїнка Чорнобаївського району.

Саме в цьому селі вона народилася, тут почався її трудовий шлях, тут здобула зірку. Її ім’я пам’ятають і шанують як ті, хто знав її особисто, так і ті, хто чув про її справи. Цій легендарній жінці доля відміряла лише неповних 46 років. Та за своє недовге життя вона встигла зробити стільки, що годі й перерахувати. 
     Вдало підібрані слова, слайди та біографічні рядки з книги повністю розкрили образ цієї величної жінки. А доповнили сказане друзі, колеги, односельці Катерини Олексіївни, згадуючи її мудру простоту, щирість, працьовитість, небайдужість, відданість сім’ї, людяність, любов до української пісні…
     Із вдячністю за збереження історії району до краєзнавців звернувся голова Чорнобаївської районної державної адміністрації Василь Іванович Корнієнко.
    Спогадами про Катерину Олексіївну поділився і доктор історичних наук, професор Анатолій Юзефович Чабан, з яким вона навчалася в Академії суспільних наук і який написав передмову до книги «Життя – як недоспівана пісня». 
   Для того, щоб видання побачило світ, чимало зусиль доклав відомий краєзнавець В.О. Гарната, допомагаючи автору (на жаль нині покійному) та доводячи до завершення її видавництво. Книга вийшла завдяки спонсорській допомозі голови Асоціації «Незалежне об’єднання сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського району» П. Г. Душейка. І кожен житель села отримав в подарунок це чудове видання.
   Зворушує душу те, що жителі Черкащини зберігають у пам’яті світлий образ Катерини Олексіївни Полатайло. Дух її витає над просторами краю, як символ людяності, доброзичливості і працелюбства.  І нехай всім нам буде настановою її гасло: «Сьогодні, як ніколи, важливо, щоб кожен день, кожна година, кожна хвилина були використані. Адже жити – значить горіти вогнем, а не диміти, як зволожене трухнятиння».