Спить натомлена земля, віддавши свої щедроти. Відпочивають і люди по трудах праведних. Розпочинаються зимові святки…
13 грудня одне з великих та улюблених свят - день святого Андрія Первозванного.
Отож і повернулися в минуле п’ятикласники Чорнобаївської гімназії, щоб відчути красу та поезію давніх обрядів. Завітали до однієї з українських хат, де вже чекали гостинні господарі. «Дід» з «бабою» пригадали свою молодість:
Пам’ятаєш, моя люба,
Як були ми молоді,
Напечем, бувало, хліба-
Повна хата молоді…
Аж тут хлопці і дівчата - сміх, гомін, розваги! Господиня всьому лад дає: загадує зимові загадки, влаштовує цікаві розваги. Ніхто не байдужий кожному кортить сніговика намалювати із закритими очима, у корзину сніжок влучніше накидати, передати товаришу апельсин без рук, ріпку швидше витягнути. Та де не візьмись – чортик! Хоче заважати, калиту вкусити, ігри перебивати. Та де там! Діти і його залучають до веселощів. До речі цю роль досить майстерно зіграв учень 5-А класу Чорнобаївської гімназії Телюк В’ячеслав.
Настав час калиту кусати:
- Калита, калита, солодка така!
Хто вкусить калиту, тому всю зиму сонце світити буде, тому буде добро в домі!
- Я хочу калиту кусати!
- І я!
- І я!
Ось уже і добігає кінця свято. Гостинні господарі запрошують дітвору до столу скуштувати Калити, пирогів, солодощів із гарячим чаєм. Смакують діти, радіють. Надовго запам’ятається їм Калита.
Наше слово щире, без прикрас:
Спасибі, Андрію, за свято для нас.
Обряди і звичаї хай оживають
І душу народу завжди звеселяють.
13 грудня одне з великих та улюблених свят - день святого Андрія Первозванного.
Отож і повернулися в минуле п’ятикласники Чорнобаївської гімназії, щоб відчути красу та поезію давніх обрядів. Завітали до однієї з українських хат, де вже чекали гостинні господарі. «Дід» з «бабою» пригадали свою молодість:
Пам’ятаєш, моя люба,
Як були ми молоді,
Напечем, бувало, хліба-
Повна хата молоді…
Аж тут хлопці і дівчата - сміх, гомін, розваги! Господиня всьому лад дає: загадує зимові загадки, влаштовує цікаві розваги. Ніхто не байдужий кожному кортить сніговика намалювати із закритими очима, у корзину сніжок влучніше накидати, передати товаришу апельсин без рук, ріпку швидше витягнути. Та де не візьмись – чортик! Хоче заважати, калиту вкусити, ігри перебивати. Та де там! Діти і його залучають до веселощів. До речі цю роль досить майстерно зіграв учень 5-А класу Чорнобаївської гімназії Телюк В’ячеслав.
Настав час калиту кусати:
- Калита, калита, солодка така!
Хто вкусить калиту, тому всю зиму сонце світити буде, тому буде добро в домі!
- Я хочу калиту кусати!
- І я!
- І я!
Ось уже і добігає кінця свято. Гостинні господарі запрошують дітвору до столу скуштувати Калити, пирогів, солодощів із гарячим чаєм. Смакують діти, радіють. Надовго запам’ятається їм Калита.
Наше слово щире, без прикрас:
Спасибі, Андрію, за свято для нас.
Обряди і звичаї хай оживають
І душу народу завжди звеселяють.
