Напередодні Дня пам’яті та примирення і 75-ої річниці Перемоги над нацизмом у приміщенні Чорнобаївської районної бібліотеки представлено виставку-пам'ять «Дорогами війни – дорогами перемоги», де зібрані книжкові видання та матеріали, які присвячені трагічним подіям Другої світової війни, спогадам безпосередніх учасників бойових дій.
Основна мета книжкової виставки – показати, якою великою ціною дісталася людству Перемога і ще раз нагадати, що цей всесвітньо-історичний подвиг не згасне у віках, він назавжди залишиться у вдячній пам’яті людства.
Цьогоріч, на жаль, користувачі районної бібліотеки не мають змоги у цей знаменний завітати до книгарні і перегорнути героїчні сторінки нашого минулого.
Тож погортаємо сторінки героїчних книг...
Наукові статті, документи, матеріали та спогади очевидців, що складають основу збірника, розповідають читачам про нацистський окупаційний режим на території сучасної Черкаської області, який тривав з липня 1941 року по березень 1944 року.
На конкретних фактах, значна частина яких оприлюднюється вперше, показується жорстокість окупантів, страждання і муки, які довелося пережити населенню краю в роки воєнного лихоліття. В книзі розкривається справжня суть «нового порядку», який гітлерівці та їх прихвостні запроваджували в Україні, відводячи її роль невичерпного постачальника продовольства, енергоносіїв, сировини та дешевої безправної робочої сили.
У збірнику спогадів ветерани розповідають про героїчні будні Великої Вітчизняної війни, стійкість і мужність радянських воїнів, народних месників, які ціною власного життя наблизили величний День Перемоги.
На основі аналізу фактичного матеріалу, нових архівних джерел автори розглядають найважливіші операції Червоної армії на території України, що суттєво вплинули на подальшиий хід другої світової війни, значною мірою збагатили воєнне мистецтво. У книзі розкриваються діяльність руху Опору, тактика козачих та кавалерійських формувань, що визволяли українську землю від ненависного ворога, масовий героїзм, мужність, самовідданість бійців і командирів, які вистояли і перемогли у жорстокому двобої з фашизмом.
У завершальному томі історико-меморіального серіалу «Книга пам’яті України» вперше опубліковано аналітико-документальний матеріал про вагомий внесок Українського народу в перемогу над фашизмом. Книга пропонує читачеві неусталені оцінки, висновки, узагальнення українських істориків щодо подій тих далеких років.
Ідея цієї книжки виникла у середовищі інтернет-ресурсу «Lik.Без. Історичний фронт»», яке згуртувалося навколо необхідності протидіяти поширенню старих і нових історичних міфів. Книжка у жодному разі не претендує на істину в останній інстанції та еталон знання про друг світову війну, а сам перелік згаданих тут міфів є невичерпним. Ця книжка – лише історичний фаст-фуд. Її поява спричинена бажанням задовольнити гострий голод на інформацію про цей період в умовах інформаційної війни.
Героїнями книги стали 27 жінок, які мають різну освіту, конфесійну залежність, соціальне становище, сімейний статус, політичні погляди. Проживають у містах і в селах, самотньо або з дітьми, родичами. Більшість із них є вдовами. Вони потрапили в підпілля в різний час і через різні обставини.
Основним завданням книги було показати розмаїтий жіночий досвід війни крізь призму жіночих голосів. У центрі книжки – розповіді жінок про них самих та про багатьох інших жінок, із якими їм доводилося зустрічатися по життю.
У цю збірку увійшли документальні оповідання та повісті про маловідомих юних героїв, які в роки Великої Вітчизняної війни ціною власного життя відстоювали кожну п’ядь рідної землі. Юні герої брали участь у визволенні України від фашистських загарбників. Разом з бійцями Радянської Армії вони пройшли дорогами війни, історією героїзму, який проявляли юні патріоти своєї країни у боротьбі з фашистами, що посягали на її незалежність.
У 1942 році Лалі Соколова привезли в один з найбільших таборів смерті – Аушвіц. Він знав багато мов, тож йому доручили таврувати в’язнів – дряпати цифри на їхніх руках. Сьогодні ці номери - один із головних символів антилюдяних злочинів Голокосту.
У черзі на татуювання стояла молода дівчина Гіта, налякана й розгублена. Для Лалі це було кохання з першого погляду. Він заповзявся не тільки вижити, але й будь-чкою ціною захистити її. Так почалася одна з найбільш життєрадісних, відважних, зворушливих історій про Голокост: історія кохання татуювальника Аушвіцу, про яку авторка роману дізналася із вуст самого Лалі Соколова.
Автор книги народився та виріс у Києві, на Куренівці, неподалік від великого яру, назва якого свого часу була відома тільки місцевим мешканцям: Бабин Яр. Перед війною це було місце дитячих забав. Більш ніж два роки воно було забороненою зоною, з дротом. Під високим струмом. З табором, на заслонах якого було написано, що по кожному, хто наблизиться буде відкрито вогонь. Далі, відразу, в один день, Бабин Яр став відомом усьому світу.
Кожного дня тут розстрілювали євреїв, росіян, українців…
Про цю книгу краще за все сказати словами самого автора: «Я пишу так, начебто присягаюся за юридичне свідчення на найвищому чесному суді і відповідаю за кожне слово. У цій книзі оповіджено тільки правду – ЯК ЦЕ БУЛО».